Служіння хвали та поклоніння Господу

Під час цього часу ми виражаємо велич Бога і віддаємо Йому наше поклоніння. Важливо розуміти, що прославлення не обмежується просто красивими піснями, і ми не приходимо на подію, а стоїмо перед Великим Царем всього світу. Святе Письмо наголошує, що славити Бога ми повинні з розумінням і осознанням Його величі та могутності. Господь бажає, щоб уся наша увага була спрямована лише на Нього, і щоб ми віддалися від суєти та турбот цього світу, залишаючись в Його присутності. Тому, дуже важливо з яким серцем ми приходимо до Нього. Хвала впливає на Бога, розположуючи Його серце до нас, милує Його. Через  хвалу Господу змінюються життя людей, навколишня атмосфера та обставини. Також, це один із способів ближче наблизитися до Бога.

Основна мета цього служіння мотивувати людей до спільного віддання честі нашому Господу Ісусу Христу співаючи, плескаючи, танцюючи, радісно вигукуючи, поклоняючись, шанобливо підносячи руки до неба.

Біблія говорить:

«Ходіть, заспіваймо Господеві, покликуймо радісно скелі спасіння нашого, хвалою обличчя Його випереджуймо, співаймо для Нього пісні, бо Господь Бог великий, і великий Він Цар над богами всіма, що в Нього в руці глибини землі, і Його верхогір’я гірські, що море Його, і вчинив Він його, і руки Його суходіл уформували! Прийдіть, поклонімося, і припадім, на коліна впадім перед Господом, що нас учинив! Він наш Бог, а ми люди Його пасовиська й отара руки Його…»

Псалми 95:1-7

А поклоніння це наша відповідь на Його любов. Бог полюбив нас ще до того, як ми стали Його прихильниками, і поклоніння — це наш спосіб вираження любові та вдячності. Апостол Іван підкреслює: «Ми любимо Його, бо Він полюбив нас першим» (1 Івана 4:19).

• Поклоніння залучає серце, і це не обмежується емоціями. Ми поклоняємося не лише відчуттям, але й духовно та істинно. Ми виражаємо свою вдячність Богові як важливу цінність. Ісус закликає нас любити Бога з усієї своєї сутності (Марка 12:30).
• Люби Господа, Бога свого, всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї! Це заповідь перша!